Новини

Новини • 09.11.2017
Афанасій I Патріарх Константинопольський - афонський святий, якому двічі являвся Спаситель

Православні християни 10 листопада (за новим стилем) відзначають день пам'яті преподобного Афанасія I Патріарха Константинопольського.

Алексій, майбутній Патріарх Константинопольський Афанасій, народився в Адріанополі (Туреччина), у православній родині.

Хлопчик у дитинстві мало грався з однолітками, а більше займався вивченням грамоти, часто відвідував богослужіння.

В юності він вирішив присвятити своє життя Богу. Він таємно покинув будинок і прийшов у Салоніки, де жив його дядько, який був ченцем в одній і з місцевих обителів. У монастирі він став іноком з новим ім'ям Акакій. Однак тут він залишався недовго.

Святий відправився на Афон. Тут він навчався у старців-пустельників. Він настільки побажав залишити все мирське, що навіть не мав взуття, спав на землі та їв найпростішу їжу - хліб з водою; він усюди ходив пішки.

Пізніше він вступив у братство Есфігменської обителі. Тут Акакій два роки служив трапезарем. У святого не було ні окремої келії, ні постелі, ні влітку, ні взимку. Спав святий мало - багато часу проводив у нічній молитві. Коли він дивився на вогонь, на якому готували їжу, то уявляв невгасимий вогонь пекла.

Пізніше Акакій відправився в Єрусалим. Багато часу провів на горі Латрській, де жив, як відлюдник; пізніше - 10 років у монастирі на горі Галатійській, в монастирі блаженного Лазаря, де прожив 8 років. Тут же він прийняв чернецтво з ім'ям Афанасій став священиком. Святий виконував обов'язок екклесіарха.

Святий удостоївся бачення Іісуса Христа, Який закликав його пасти овець. Це сталося так: Афанасій ночами молився на церковній паперті, до початку утрені. Одного разу, коли він молився перед розп'яттям, то почув: «За те, що ти, Афанасіє, любиш Мене, маєш пасти народ Мій». Вражений святий упав на землю від страху й радості, і зі сльозами дякував Богові, заливаючись слізьми і славословив Господа.

Бажаючи вести більш відокремлений спосіб життя він знову пішов на Святу Гору. Але пробув там недовго.

Святий оселився на горі Ган, де, знайшовши місце для безмовності й оселився там. Тут під управлінням святого Афанасія скоро виник у пустелі жіночий монастир.

Імператор запропонував обрати святого Патріархом; церковні ієрархи одноголосно підтримали цю пропозицію. Відлюдник Афанасій довго відрікався, але потім погодився, так як царські посланці сказали: «Якщо ти не послухаєш нас тепер, коли Церква особливо вимагає і кличе тебе на допомогу проти ворогів її, то даси відповідь Богу в годину судну».

Патріарх Афанасій багато потрудився на благо Церкви, на викорінення єресей. Недоброзичливці обмовили Патріарха перед імператором, який був змушений оголосити Афанасію, що він звільняє його від патріаршого служіння.

Святий Афанасій пішов у свій монастир, на гору Ган, де провів 10 років. Бог наділив його даром передбачення майбутнього. Багато що передбачав він імператору, і все це збулося. Тоді в Константинополі жив чоловік, на ім'я Міна. Святий Афанасій писав йому, віщуючи, що в такий-то день у столиці буде землетрус. Так і сталося. Правитель, вражений цим, знову побажав возвести Афанасія на патріаршу кафедру.

Святий Афанасій, як і раніше, довго не погоджувався на таку пропозицію, але потім знову став Патріархом. Святий багато допомагав нужденним, рятуючи багатьох людей від голодної смерті.

Святий керував Церквою протягом 7 років. Його знову оббрехали в єресі, назвали іконоборцем. Цього розу наклеп був розкритий, а лиходії покарані.

Святий Афанасій сам побажав піти на спокій. Він цілком присвятив себе Богові, удостоївся дару чудотворення. Він зцілив одного зі своїх учнів від раку.

Незадовго до смерті він знову удостоївся бачити Спасителя. Одного разу, під час молитви, він побачив Іісуса Христа, розп'ятого на хресті. «Для чого ти залишив без пастиря овець? - сказав йому Господь з докором, - Я довірив їх тобі, а вони залишеній вовки розкрадають їх. Я Бог, проте, був розп'ятий для порятунку світу, а ти не переніс наклепу й залишив Церкву Мою, як боязливий воїн». Афанасій пав на землю і зі сльозами просив вибачення.

Перед смертю він зібрав своїх учнів, дав їм останнє повчання: «Свято зберігайте статути Церкви і перекази святих отців. Очищайте серце й думки від нечистих помислів і, рятуючи, рятуйте свої душі».

Розмовляючи так зі своїми учнями, він мирно відійшов до Господа у віці 100 років 10 листопада (за новим стилем).